Щороку власники деяких квартир, будинків та іншої нерухомості отримують від податкової повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Однак на практиці далеко не завжди зрозуміло, хто саме має його сплачувати, як змінюється порядок оподаткування, якщо у власності людини перебуває декілька об’єктів або коли об’єкт нерухомості має декількох власників, а також хто звільняється від сплати такого податку.
Хто має сплачувати податок на нерухомість та як на це впливає наявність декількох об’єктів у власності?
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, які є власниками об’єктів або часток об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Для житлової нерухомості база оподаткування зменшується на:
60 кв. м – для квартир;
120 кв. м – для будинків;
180 кв. м – для різних типів об’єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків.
Тобто, наприклад, якщо людина має дві квартири площею 50 і 70 кв. м, їх загальна площа становить 120 кв. м. Від цієї загальної площі віднімається 60 кв. м, а податок нараховується на залишок – 60 кв. м.
Якщо ж людина має квартиру площею 80 кв. м і будинок площею 150 кв. м, їх загальна площа становить 230 кв. м. У такому випадку застосовується третє правило зменшення бази оподаткування на 180 кв. м, і податок буде нараховуватися на залишок – 50 кв. м.
Важливо також зазначити, що ставка податку, тобто сума, яку власник нерухомості має сплатити за кожен квадратний метр нерухомості, що підлягає оподаткуванню, встановлюється відповідною сільською, селищною або міською радою залежно від місця розташування об’єкта нерухомості. Тому розмір податку за однакову площу нерухомості може відрізнятися залежно від територіальної громади.
Отже, податок на нерухоме майно сплачують власники квартир, будинків та інших об’єктів нерухомості або їх часток, якщо їх загальна площа перевищує встановлену законом пільгову площу. При цьому розмір податку залежить від виду та площі нерухомості, кількості об’єктів у власності та місця їх розташування.
Хто може бути звільнений від сплати податку?
Тут важливо розрізняти податкову пільгу та ситуацію, коли конкретний об’єкт взагалі не є об’єктом оподаткування.
Податковий кодекс України у пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 передбачає загальне зменшення бази оподаткування на 60/120/180 кв. м, про яке йшлося вище.
Простими словами, кожен власник нерухомого майна або його частки є платником податку на нерухоме майно, водночас для власників житлової нерухомості передбачено загальне зменшення бази оподаткування. Тобто податок сплачується не за всю площу нерухомості, а лише за ту її частину, яка перевищує встановлену законом пільгову площу 60/120/180 кв. м.
Крім цього, сільські, селищні та міські ради мають право встановлювати додаткові пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України. Тому питання про те, чи має конкретна особа право на додаткову пільгу, необхідно перевіряти також за рішенням відповідної місцевої ради.
Важливо зазначити, що деяка нерухомість взагалі не є об’єктом оподаткування відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Зокрема, це житлова нерухомість, непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, якщо вона визнана такою рішенням сільської, селищної або міської ради, а також об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей.
Окремі правила діють щодо нерухомості, пошкодженої або знищеної внаслідок збройної агресії рф. Зокрема, за знищені об’єкти податок не нараховується та не сплачується за умови, що відомості про їх знищення внесені до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна.
Також податок не нараховується та не сплачується за нерухомість, розташовану на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях, за період, визначений Податковим кодексом України відповідно до дат початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації.
Як сплачується податок, якщо нерухомість є спільною сумісною власністю подружжя?
Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.
Податковий кодекс України у пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 прямо визначає, хто є платником податку, якщо нерухомість перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб без виділу часток у натурі.
У разі перебування об’єкта нерухомості у спільній сумісній власності подружжя платником податку є один із подружжя, визначений за їхньою згодою, якщо інше не встановлено судом.
Подружжя може самостійно визначити, хто з них буде платником податку на нерухомість. Для цього вони можуть звернутися з відповідною письмовою заявою до контролюючого органу за місцем податкової адреси власника нерухомості.
Простими словами, якщо квартира перебуває у спільній сумісній власності чоловіка та дружини, податок не обов’язково має сплачувати кожен із них окремо. Один із подружжя за спільною згодою може бути визначений платником податку щодо цього об’єкта.
Водночас при визначенні платника податку серед подружжя необхідно також враховувати інше нерухоме майно, яке належить такій особі. Адже для визначення площі, з якої сплачується податок, значення має не лише квартира, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а й інша нерухомість, яка належить відповідному платнику податку.
Наприклад, якщо чоловік і дружина мають квартиру у спільній сумісній власності та домовилися, що платником податку за неї буде чоловік, а чоловік додатково має ще дві квартири у власності, то під час розрахунку податку враховуватимуться всі об’єкти, щодо яких саме він є платником податку.
Якщо ж об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, поділений між ними в натурі, платником податку є окремо кожен із подружжя за належну йому частку.